• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: українською і тільки (список заголовков)
23:00 

30.04.2014 в 10:48
Пишет ochi.koloru.neba:

16.03.2014 в 12:47
Пишет Ginger Gene:

Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я.

Добре було б знати, звідки вона прийшла й куди поверталась вночі,
хто живе за тими дверима, до яких підходять її ключі,
чому вона нічого не може згадати й звідки в неї всі ці знання.
Якби наряд перевірив її кишені – хтось би точно отримав нове звання.

Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран,
чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
і палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.

Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин.
Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим.
Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє.
З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є.

Але вона прокидалась і все починалося саме тоді.
Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах.

Стережіть її, янголи, беріть під крило легке.
Скажіть їй хай зберігає спокій, коли входить в чергове піке,
хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне,
до речі, спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене.
:c: Сергій Жадан

URL записи

URL записи

@темы: українською і тільки

23:07 

Постійно в напруженні, постійно думаєш, постійно прислуховуєшся.
Вдома повинно бути легше, так? Проте вдома у кожному закутку по пороховій бочці.
Господи, як же я стомилась від усього.
Це не депресія, я просто десь на грані відчаю.
Меня огидно купувати російське. Мені огидно дивитись російське. Меня огидно слухати ту всю шайку. Меня огидно від того, що ми купляємо російські товари, і правова верхівка Росії використовує наші ж гроші проти нас.
Мені огидні наші політики. Дехто просто до крику. Мені огидні ті люди, котрі кричать "Хачю в Расію!". Я розумію, що їх декілька років годували дезінформацію щодо центру та заходу, але, блядь, у них інтернету немає?
Мені огидно дзвонити друзям і слухати хто і який там молодець чи хто і який там поганець.
Мені огидно від суперечок мами і тата.
Мені самій огидно сперечатись.
Мені огидні новини.

Мені болить. ней.мо.ві.рно. болить за людей. За тих далеких, за цих близьких.

Я люблю вас. Щиро.
І мені від цього болить.

@темы: українською і тільки

17:50 

На вулиці +6, дощ і якесь болото.
На календарі 6 січня, зовсім скоро Святвечір.
Бабушка гремить на кухні посудом і все кличе мене скуштувати на "чи всього вистачає?".

Скільки себе пам'ятаю Різдво ми завжи святкували сім'єю; святкували під мерехтіння ліхтариків, святкували в кімнаті з запахом випічки з корицею, святкували подяками та добрими словами. За вікном було білосніжно і морозно, і дихалось якось... добре і легко.

А сьогодні на вулиці +6, дощ, і дороги перетворилися у колії багнюки. На вулиці важке повітря і туман. Туман, туман, туман.
Туман вже тиждень поспіль.
Туман в очах і туман у легенях.
Туман у кожній молекулі.

Взимку короткі дні компенсуються нічними відблисками снігу, чистим зоряним небом та сніжинками у повітрі.
Але зараз на вулиці +6, дощ, і денне світло не може пробитися через шари туману.
За вікном чорні дерева лісу, сіре повітря і голі стіни будинків.
І йти нікуди не хочеться, і Софа дратується, і Ярік ображається, і Ульона хмуриться, і Віталік як завжди багато говорить.
І бачити нікого не хочеться. Окрім Наді.
Наді, яка ніколи не осуджувала, Наді, яка завжди підтримувала, Наді, яка завжди розуміла.
Але Надя далеко, а дороги перетворились у багнюку і через туман нічого не видно.

Я намагаюсь щось писати. Щось добре і м'яке, таке тепле і ніжне. Я намагаюсь писати гудшип і НевілоХанну. Але слова не складаються у речення, і російською писати взагалі не виходить.
Я намагаюсь читати щось добре, щось прекрасне, але Екзюпері перекладений російською, а мені здається, що я її просто не розумію.
Я намагаюсь піднімати собі настрій всіма способами, які тільки знаю, але на вулиці темно, і туман у душі густішає з кожним днем.
Я намагаюсь пояснити собі, що це просто нестача сонячного світла та вітамінів.

Я намагаюсь говорити собі, що все буде добре.

@темы: українською і тільки, и где-то там немного правды, двадцать тысяч лье под плинтусом

21:58 

І я не я, і ти мені не ти.
Скриплять садів напнуті сухожилля.
Десь грає ніч на скринці самоти.
Десь виє вовк по нотах божевілля.
Бере голодну тугу — як з ножа.
Дзвенять світів обледенілі дзбани.
І виє вовк. І вулиця чужа
в замет сміється чорними зубами.
І виє вовк, ночей моїх соліст…
Заклацав холод іклами бурульок.
Вповзає вовк і тягне мерзлий хвіст,
в сузір’ї Риб вловивши кілька тюльок.
Ти, вовче, сядь. Ти на порозі ляж.
Ти розкажи свою пригоду вовчу.
А смушки скинь. Навіщо камуфляж?
Ти краще вий. А я собі помовчу.
Погрійся тут, моя нічна мано,
хоч ми із казки вибули за віком,
аж поки ранок в чорне доміно
зіграє з нами вогниками вікон.
аж поки сонце перепалить пруг
і сплачуть пітьму стріхи тонкосльозі…
Лежить овеча шкура завірюх…
І скімлить пес розумний на порозі…

(с) Ліна Костенко

@темы: українською і тільки

03:58 

блюз(ва)

Просто це повинно бути тут.
Це було майже рік тому. 10 грудня 2012. І я не забула. І досі все тремтить всередині.

осінь джезу, осінь - джезва.
бог мій був, а нині - щез(ла)?
з джезу - в блюз, із джезви - блюз
осінь - ти. тебе люблю.

осінь - немо. осінь - німо.
наче одяг, з шурхотінням,
впаде слово, немо(в) сумнів -
похідний від твого суму.

осінь - місяць. осінь - мекка,
мед - медина. небо - спека.
муха - мука, ніби мокко.
ти - арабіка - на око.

осінь - маркес. осінь - марки,
присмак клею. і мак-даки.
тепло - тео, вогко - тіло.
у тобі - я - наутілус.

осінь - космос, осінь - осмос.
витікати з мене - досить,
бо любов це вже - не дружба.
та й не джезва вже, а - блюзва.

Михайло Жаржайло

@темы: українською і тільки

Something about

главная